Максим купив молоко та збирався в неділю познайомити свою дівчину Оксану зі своєю мамою. Але коли він сказав своїй мамі, Валентині Іванівні, що Оксана прийде, вона одразу запанікувала. – Яка Оксана? В неділю? Чому ти промовчав про те, що в тебе є дівчина? – стурбованим тоном запитала Валентина Іванівна. – Мама, Оксана – гарна, розумна дівчина, вона мені дуже подобається. Вона прийде знайомитись, а не пил шукати, – заспокоїв мати Максим. Валентина Іванівна опікувалася сином і не хотіла, щоб він зв’язався не з тією дівчиною.
Вона довгий час жила з ним одна і віддавала йому всю свою любов та увагу. Коли Максим сказав матері, що вони вже подали заяву, Валентина Іванівна була здивована: – Ти не спитав благословення у мене, у найближчої людини. Ой, Максиме, ти мене не любиш… У мене голова йде кругом, – сказала вона. Максим пояснив, що вони подали заяву до РАГСу, а не на щось інше. Валентина Іванівна засмутилася, але зрештою погодилася зустрітися з Оксаною. Вона навіть склала меню на неділю та план прибирання, сподіваючись відкласти знайомство якнайдовше. У неділю Валентина Іванівна вийшла купити каву та зіткнулася з сусідкою, яка виливала їй своє горе з приводу дівчини її сина.
Коли Валентина Іванівна повернулася додому, то побачила у передпокої дві пари черевиків, зокрема й жіночу пару. Максим познайомив Оксану зі своєю матір’ю, яка була здивована, наскільки сильно Оксана схожа на неї в молодості. Вони разом пообідали, і Оксана дуже сподобалася Валентині Іванівні. Оксана розповіла, що Максим запропонував їй пожити у Валентини Іванівни, щоб нагромадити на перший внесок. Валентина Іванівна була рада допомогти і навіть сказала, що Оксана може називати її мамою, якщо, звичайно, захоче. У результаті Валентина Іванівна продовжувала підтримувати з ними добрі стосунки і з нетерпінням чекала на їхнє весілля.