Я виховувала своїх дітей одна – через алкогольну залежність мого чоловіка, яка призвела до нашого розставання. З грошима завжди було туго, і я не могла забезпечити своїм дітям безбідне майбутнє. З роками донька вийшла заміж та поїхала, а син Євген поїхав навчатися до міста. Женя жив у студентському гуртожитку, і я часто відвідувала його, щоб приносити йому їжу.
В один із своїх приїздів я познайомилася з Валентином Анатолійовичем – консьєржем гуртожитку. Він виділявся серед своїх колег аристократичними манерами та ввічливою поведінкою. Євген теж помічав це і часто спілкувався з ним. Якось, коли Євген не зміг знайти Валентина на робочому місці, він прийшов до нього додому та побачив його в поганому стані. Він викликав швидку допомогу, і літнього чоловіка дивом врятували. Євген відвідав його в ліkарні і дізнався, що він із забезпеченої сім’ї, але на старості років залишився самотнім.
Минули роки, і мій син здобув вищу освіту, але був змушений залишитися зі мною через мою хв оробу. Знову виникли фінансові труднощі, але, на щастя, Євген знайшов роботу на фермі, яка належала чоловікові та його дочці, які нещодавно переїхали до нашого села. Євген закохався у дочку фермера, і вони почали зустрічатись. У день весілля мені зателефонував нотаріус і повідомив, що Валентин Анатолійович заповів свою трикімнатну квартиру у центрі міста моєму синові. Він зробив це на знак подяки за те, що Євген врятував йому життя багато років тому. Це був приємний сюрприз для мого сина, який був вдячний, що літня людина не забула про нього та акт його доброти та співчуття.