Раніше я думав, що це чудово, коли моя дружина Тетяна працювала. Але коли вона втратила роботу і дуже засмутилася з цього приводу, і я запропонував їй трохи побути вдома. Справа в тому, що ми мали достатньо грошей на наші щоденні витрати, і я сподівався, що вона скоро знайде роботу. Але минуло півроку, а нічого не змінилося. Тетяна все ще була вдома, а я працював.
Якось, коли я повернулася з роботи, а вечері на столі не було, я засмутився і сказав їй, що треба було щось приготувати. Я подумав, що несправедливо: я багато працюю, а вона нічого не робить, хоча чидить вдома. Наступного дня Тетяна влаштувалась касиром у супермаркет, але зарплата у неї була дуже маленька. Вона оголосила, що відтепер я повинен платити їй за всю роботу по дому, яку вона виконує , хоча ми домовилися, що я працюватиму, поки вона шукатиме нове місце. У результаті вона почала купувати їжу окремо та платила лише половину квартплати.
Ще гірше стало тоді, коли Тетяну підвищили до адміністратора у супермаркеті. Вона витрачала гроші ліворуч і праворуч, купувала нашому синові дорогі іграшки, а себе балувала новим одягом та манікюром. Тим часом я намагався навчитися готувати і часто лежав із болями в животі. Місяць тому Тетяна зібрала свої та нашого сина речі та з’їхала. Я розлютився і вирішив відвідати її, але коли я приїхав, вона відмовилася мене пускати в будинок. За кілька днів вона подала на розлучення – і перестала відповідати на мої дзвінки. І де я зробив помилку – для мене досі незрозуміло.