Три роки тому я став батьком дівчат-двійнят, але при цьому втратив кохану дружину Ірину. Я відчував себе втраченим і самотнім, і моє серце боліло за моїх дочок, які ніколи не впізнають свою матір. Спочатку я думав, що не впораюся, але поступово я втягнувся у процес піклування про своїх дітей. Однак я зіткнувся з фінансовими труднощами, оскільки грошей, виділених на дітей, не вистачало, щоби прогодувати нас трьох.
Довелося піти в деkрет і перекваліфікуватися на нову професію, щоби якось зводити кінці з кінцями. Якось я вирішив подбати і про себе і, нарешті , пішов на стрижку. Я знайшов молоду няню на ім’я Катерина, яка відразу ж порозумілася з моїми дочками. Вона була доброзичливою і здібною, і мої дочки одразу покохали її. Я найняв її, щоб вона приходила щодня і допомагала мені дбати про дівчаток. Катерина виявилася великою підмогою, і я помітив, що сумую за нею, коли її немає поряд. Незабаром ми почали проводити один з одним більше часу і зрештою закохалися.
Ми одружилися на невеликій церемонії, і мої доньки були щасливі, що в їхньому житті з’явилася нова мати. Зараз ми чекаємо на ще одну дитину, і ми з нетерпінням хочемо дізнатися, хто ж це буде. Моє серце повне надії та щастя, і я вдячний за мою чудову сім’ю, хоч і жа хливих часів у нас було чимало. Саме такі люди, як Катерина наповнюють все світлом у найтемніші дні. Саме вони своїм існуванням так і кажуть, що життя прекрасне і треба помічати цю красу, незважаючи ні на що.