У Зіни був довгий робочий день. І ось вона нарешті сіла на стілець, випустивши втомлене зітхання. Її спина і ноги боліли від того, що вона весь день тягала коробки та пакунки. Натомість завтра у неї був вихідний… Зіна працювала в маленькому магазинчику, який вважався б великим за сільськими мірками, але здавався маленьким у місті. Магазин нещодавно був проданий новому власнику, який пообіцяв внести великі зміни, зокрема збільшити зарплату. Зіна була в захваті, тому що їй потрібні були й гроші, щоб утримувати свою сім’ю.
У Зіни було двоє дітей: Андрій, старший син, і молодша донька Соня. Колишній чоловік, Толік, пішов із сім’ї п’ять років тому, коли Соня була зовсім немовлям. Чоловік затурбувався про виховання дочки з проблемами, але Зіна знала, що з часом, увагою та любов’ю вони зможуть вирішити будь-яку проблему. Якось, коли Зіна була на роботі, в магазині зненацька з’явилися її діти. Соня розповідала мамі про свій день у дитячому садку, тоді як Андрій мовчав із серйозним виглядом. Після закриття магазину Зіна спитала сина, що сталося. Андрій розповів, що Толік, їхній батько, повернувся. Зіна була приголомшена, але намагалася зберігати спокій. Вона запропонувала Андрію з’їздити до бабусі, поки вона розбереться зі справами.
-А ти пробачиш тата? Зіна обійняла свого сина і сказала: -Я розумію, що ти відчуваєш. Пізніше того ж дня Зіна побачила Толика, який сидів на їхньому ганку з великою валізою біля ніг. Він сказав Зіні, що втомився ростити дитину сам і що він чув, що Соня тепер здорова. Зіна подивилася йому в очі і веліла йти. Толік пішов, але не раніше ніж залишив на столі трохи грошей для дітей. Наступного дня вона вирішила відвезти своїх дітей до міста, щоб купити Андрію нові кросівки та відвезти Соню до дитячого центру. Тієї ночі Зіна заснула з почуттям умиротворення, незважаючи на зраду свого колишнього чоловіка.