Олег мав важкий день. Коли він прийшов на роботу, йому сказали, що його звільняють, бо справи у компанії йдуть погано. Він був засмучений і розгублений, тому одразу ж спитав свого боса, чому його звільняють. – Чому я? Я ж не давав жодних підстав для цього. У Дмитра ж он скільки зауважень! – спитав Олег. Його начальник відповів: – Дмитро – родич нашого головного бухгалтера.
Ми знайдемо йому місце. Того ж вечора Олег розповів своїй нареченій про те, що сталося, і вона змінила своє ставлення до нього. – Навіщо мені чоловік, який до пуття навіть нічого не заробляє? — вона сказала. Олег намагався пояснити, що в нього є будинок у селі, але та лише посміялася з нього і сказала, що не хоче жити в маленькому селі. Зневірившись, Олег вирішив залишити орендовану квартиру і вирушити до бабусі до села . Його бабуся залишила йому будинок, і він пам’ятав, як вона казала йому ніколи не продавати його.
Будинок був у поганому стані, але сусід Олега, дідусь Мирон, допоміг йому його відремонтувати. Під час ремонту Олег знайшов старий вузол із бабусиними пенсійними грошима та золотими прикрасами всередині. На отримані гроші Олег за допомогою дідуся Мирона зайнявся сільським господарством. Через п’ять років Олег та Олеся, онука діда Мирона, одружилися, у них народився син. Молоді звели великий будинок на місці хати бабусі Олега, і все в них йшло добре. Дідусь Мирон радів, як добре попрацював Олег, і Олег був йому вдячний за допомогу.