Майже два роки тому мій син прийшов до мене з новиною про те, що збирається одружитися. Як мати я мала бути щасливою, але, на жаль, я знала його майбутню дружину. Живучи в маленькому містечку, було легко дізнатися про когось усе, подруга мого сина була дуже дріб’язковою особою, яка постійно вимагала подарунків і натякала, що чоловік має її забезпечувати, бо батьки вже не можуть.
Незважаючи на мої первісні сумніви, мій син так і не схаменувся, і я сподівалася, що моя невістка зміниться на краще. Чоловік мене постійно заспокоював, коли я себе накручувала, але згодом я рідко почала бачити сина та невістку. Пізніше ми дізналися, що в нас буде онук, і ми з чоловіком вирішили з’їхати з нашої квартири і віддати її синові та його дружині, адже вони тоді жили в орендованій. Хоч я й не могла жити під одним дахом із невісткою, але вона була вдячна за цей жест і навіть обняла мене, подякувавши за квартиру, до речі, вкрай щиро.
Через кілька місяців я відвідала сина та його дружину, коли він був на роботі, і з подивом виявила, що мій швагер тиняється по квартирі, як у своїй. Тоді невістка заговорила про те, що квартиру все ще оформлено на моє ім’я, і вона запропонувала, щоб вона була оформлена на її дочку, а не на мене. Я була приголомшена розмовою, не знаючи, що відповісти. Саме тоді я зрозуміла, що мої первісні сумніви щодо моєї невістки були виправдані, і її справжнє обличчя нарешті виявилося.