Якось ми з чоловіком вирішили купити будинок у селі, оскільки нам треба було думати про майбутнє нашого сина. Наш син виріс, і ми хотіли, щоб у нього було комфортне та безпечне життя. Після того, як ми переїхали, я потоваришувала з Вірою, яка жила через дорогу від нас. Вона була матір’ю-одиначкою, яка виховує дочку Настю. Віра якось розповіла мені про смерть свого чоловіка через важку хворобу і про те, як важко їй довелося ростити Настю одній. Вона жила тільки заради своєї дочки і відчувала до неї велике кохання. Наш син був на два роки старший від Насті, і як тільки ми переїхали, вони потоваришували. Ми спостерігали, як Настя дорослішає і з кожним днем стає дедалі красивішою.
Я потайки сподівалася, що Настя колись стане моєю невісткою, бо була щаслива, що мій син товаришує з такою гарною та освіченою дівчиною. Однак я була здивована, коли мій син повернувся з навчання в іншому місті зі своєю новою подругою Христиною. Настя була спустошена, коли дізналася про це, і не з’являлася цілий тиждень, доки мій син не поїхав. Мій син познайомив нас з Христиною і сказав, що вони збираються незабаром одружитися. У мене були сумніви в щирості Христини, але я мала прийняти вибір мого сина. Через кілька місяців ми нашвидкуруч відсвяткували їхнє весілля, і молода пара поїхала жити в місто. Настя та Віра не прийшли на весілля, і я не могла не відчувати себе винною через це.
Після весілля я покликала Настю до себе додому та попросила її відпустити зі свого серця мого сина, щоб не мучити себе. Вона зізналася, що їй було дуже боляче, і я відчував себе жахливо через те, що завдав їй стільки страждань. Минули роки, і мій син розлучився з Христиною, оскільки вони не змогли ужитися. Христина не хотіла дітей, а мій син дуже хотів спадкоємця. У Насті були шанувальники, але вона довго не виходила заміж, оскільки була зосереджена на навчанні. Але згодом вона таки пов’язала себе узами шлюбу. Настя зараз носить дитину, і я дуже рада за неї. Мій син часто приїжджає у гості, але намагається не перетинатися з Настею. Якось уночі мені стало погано, і я попросила чоловіка зателефонувати до Насті. Вона примчала і допомогла мені з моїми медиrними потребами. Мій син побачив, як Настя подорослішала. Він зрозумів, що втратив когось особливого, і знову закохався у неї. Однак було надто пізно, бо Настя рухалася далі за своїм життям.