Василь Іванович прожив довге та гідне життя. Цього року йому виповнилося 71 рік. Вони з дружиною збудували міцний шлюб і виростили трьох синів. Своїми дітьми чоловік пишався. Вони із дружиною свого часу сильно постаралися, щоб забезпечити всім необхідним дітям. Сам Василь працював не покладаючи рук. Дружина теж себе не щадила, вона пішла із заводу лише тоді, коли всі здобули вищу освіту.
І тут вона почала скаржитися на здоров’я. Роки праці позначилися на організмі, жінка сильно захворіла і буквально протягом кількох років згасла. Після цього Василь Петрович залишився жити у селі один. Його старший син поїхав жити в Америку після закінчення університету, а середній син одружився та перебрався жити до столиці, тільки молодший залишився жити у рідному селі.
-Батьку, мені рідне всього миліше за все, та й одного я тебе не залишу. Ти здоров’ям став слабким останнім часом. За дружину Сергій вибрав скромну дівчину з села. Наталя з великою повагою ставилася до Василя Івановича і доглядала його як рідна дочка. Чоловік про себе давно вирішив, що будинок, ділянку та всі грошові накопичення він залишить молодшому синові. Як ви гадаєте, справедливий вчинок?