Цього ранку Ганні зателефонував незнайомий чоловік. Він оголосив, що знає, хто є коханкою її чоловіка. Аня намагалася зрозуміти, хто ж їй дзвонить. Але в голові луною перегукувались слова: коханка чоловіка. Незнайомець запропонував зустрітися та поговорити. Дівчина залишила візок і машинально попрямувала до виходу. Аня з Сашком були одружені лише 5 років. Дітей поки не мали. Поки що не виходило. Але це ще не здавалося проблемою. Весь вільний час подружжя проводило разом. І на лижах каталися, і всі ставки влітку об’їхали.
А ще Ганна хотіла машину. Мріяла про неї. Знала, що скоро станеться диво, і мрія здійсниться. А тут з’явилася якась коханка. Аня вийшла надвір, трохи заспокоїлася і почала чекати незнайомця. Під’їхав він швидко. У кафе Юра розповів, як він помітив зміни у своїй дружині Софії. Якось приїхав за нею на роботу без попередження і побачив, що вона сідає до когось у машину та їде. Якось прийшов додому і почув її розмову із Сашком. Випадково на перехресті зустрів той самий автомобіль із тими ж дійовими особами. Цього разу запам’ятав номер, і без особливих зусиль зі своїми зв’язками дізнався власника цього номера. І тоді Юрій не витримав. Аня забула, коли вона востаннє так плаkала.
Вона плаkала від образи. Від незнання, що робити далі. Потрібно думати, що робити далі. Розробили план. Він віддавав свою машину на якийсь час. Аня всім серцем хотіла якнайшвидше роз плутати цю жа хливу ситуацію. А ще вона хотіла, що би все це виявилося помилкою. І її Сашко у цій помилці не брав участі. Одразу після кафе новоспечені детективи поїхали за машиною. Юра із дружиною жили за містом у своєму двоповерховому будинку. Юра будував ці “хороми” , як він потім назвав своє житло, для того, щоб народжувати багато дітей. Щоб усім вистачило місця і простору. Але Софія про дітей і чути не хотіла. Ще рано. Аня поїхала додому і побачила, як Сашко та Софія піднімаються нагору. Вона увійшла до будинку і Юра онімів від подиву. Він ніяк не очікував побачити Аню. Аня розповіла, що все знає, зібрала речі та поїхала. З Юрієм Аня почувала себе спокійно.
Не хотілося ні про що думати. Звичайно, вона не думала про нього, як про чоловіка. Адже вона любила Сашка. Юрі було дуже шкода цю дівчину. Може, не треба було її вплутувати в цю історію? Як можна залишити таку чисту беззахисну жінку? Він запропонував Ані зустрітися. Сиділи в наймилішому кафе. Пили каву. Згадували життя. Іноді Аня хотіла заплаkати, але навпроти сидів її янгол-охоронець. Вона стримувала сльози. Ні Аня, ні Юра не помітили, як пролетіло півроку з їхньої першої невеселої зустрічі. Ні Аня, ні Юра не помітили того болю, який буває при роз лученні. Так і побралися. Ось уже не думала Аня, що разом із мрією своєю, знайде вона такого чоловіка. Чоловіка, з яким проживе щасливе життя, повне спокою та кохання.