Анна, головний фінансист солідної друкарні, була забезпеченою та самодостатньою жінкою. У свої тридцять п’ять струнка, миловидна жінка, власниця трикімнатної квартири та автомобіля заміжня ще не була. Не зустріла ще того, хто підкорив би її серце. Це сталося на бенкеті, на честь ювілею шефа. Там вона побачила Антона, високого, стрункого чоловіка, чиє волосся тільки-но стало покриватися з сивиною. Побачила та зрозуміла – “Він!”. Почуття було взаємним, і дуже скоро вони порозумілися. Незабаром Антон освідчився їй у коханні.
Я хочу тебе познайомити з мамою, але попереджаю, у неї важкий характер, – сказав він. Ольга Захарівна свій характер показала одразу. По-перше, зверненням. До неї “Анна”, до сина “Антоша”. Показуючи, що Анна у цьому будинку чужа. По-друге, турботою про сина. Показувала, що вимагатиме від невістки такого ж догляду за синочком. По-третє, вимовляла Анні на кухні за куплені гостинці, анітрохи не бентежачись тією обставиною, що всі продукти вибирав її син. По-четверте, фактично виставивши Анну з квартири, заявивши, що її синові рано вставати…
– Ти вийдеш за мене заміж, – спитав Антон Анну. – Так. Але житимемо ми в моїй квартирі. На тому й вирішили… Антон поїхав у відрядження. А в Анни зіпсувалася пралка, почала пропускати воду. Анна металася по квартирі з ганчірками, забираючи воду в тазик, коли у двері подзвонили. – Ну, так і знала, що застану в тебе бардак, – з місця в кар’єр почала критикувати її свекруху. Тут уже Анна не стрималася. Почали скандалити. – Ану заткнулися обидві! – Раптом прокричав хтось . У метушні вона забула зачинити вхідні двері. На шум скандалу прийшов сусід, Ігор Сергійович. – Анно, доню, що в тебе сталося? – Ось, дядьку Ігоре. Пралка зламалася. – Де в тебе інструменти? Незабаром вода перестала текти.
Анна з сусідом почали прибирати протікання. – А тобі що, особливе запрошення потрібне?! – загарчав Ігор на свекруху. Та схопила ганчірку і приєдналася до них. Потім усі разом пили чай. Ігор Сергійович обворожив Ольгу Захарівну своїм почуттям гумору та ерудицією. Дивлячись, як свекруха мліє, Анна весело подумала: “Закохалася?!” За два тижні Ольга Захарівна переїхала жити до сусіда, переключивши всю свою увагу на нього. І більше не дошкуляла невістці контролем того, як та піклуватися про її синочка.