Три давні подруги зустрілися в рідному місці. Тут вони провели своє дитинство, ходили до цієї школи. Сіли у скромному кафе, почали згадувати свій випускний. А потім життя розпорядилося по-своєму. Найяскравіша Лера одразу поїхала до міста шукати своє щастя. Знайшла собі чоловіка заможного бізнесмена. Вони разом півсвіту об’їхали, зараз живуть десь за кордоном, мають вічне літо. Про дітей поки не думають, живуть на втіху. Катя почала розповідати, що спочатку хотіла до столиці, але якось не вийшло. Тому що закрутився роман із простим роботягою на заводі.
Тож живуть вони у сусідньому селі, у них є діти. Весь рік збирають гроші, щоб улітку на море поїхати. Олена мовчки слухала подруг. Лера скаржилася, що їй вже набридли шикарні курорти, нескінченні прикраси та подарунки чоловіка, одноманітний похід до салону краси та магазинів. Катя сміялася з неї, говорила, що Лера дуже зазналася. Про її життя можна лише мріяти. Адже Лера навіть по будинку нічого не робить, у неї чоловік покоївок найняв. А Катя тим часом встигла на своє життя поскаржитися, що за дітьми треба встигати дивитися, чи всє домашнє господарство на ній. А Олена все мовчала. Тоді подруги стали про її життя питати. Олена сказала, що залишилася у їхньому рідному селі жити. Дуже щаслива у шлюбі.
Є двоє маленьких дітей, чоловік багато часу проводить із сім’єю, вони виїжджають у ліс, на рибалку, у поле. Постійно разом практично не сваряться. -А тобі від такого розміреного життя не нудно? – Здивувалася Катя. -Ні, я дуже щаслива. -А в місто переїхати не хочете, навіщо ж у селі жити? – Запитала Лера. -Мені подобається село, це мій будинок рідний. Увечері Олена повернулася додому сповнена думок . Чоловік помітив це, почав розпитувати, що сталося. -Мені здалося, що подруги не повірили, що я щаслива. Але мені справді тут добре. -Ліно, все дуже просто. Вони заздрять твоєму щастю. Хоч у них більше матеріального, але щастя від цього не додається, – відповів чоловік.