Наш район уже як три роки збудували. Сім’я приїхала нова, оселилися у сусідньому будинку, навпроти моєї подруги. Вона до них потім часто ходила, дитина у них мала — Семен. Семен не був бажаною дитиною, ось моя подружка за ним і доглядала. Мати Семена дуже любила свою старшу дочку. Вона була відмінницею до шостого класу. Весь цей час водила Маринку і на балет, і на скрипу, хотіла, щоб дитина різнобічна виросла. А на Семена часу не було. А у подружки моєї завжди багато часу вільного було, вона цю дитинку і переодягнути могла, і погуляти з ним. Вона навіть його годувала. Чоловік цієї жінки, завжди мені та моїм друзям здавався дивним і смішним, дружина його одягала як діда, він ще окуляри з товстими лінзами носив, вилитий дід.
Весь двір сміявся, коли він проходив повз. У результаті він від цієї Галі до столичної աтучки пішов. Поїхав та двох дітей залишив Галі. Роки йшли, для матері донька залишалася на першому місці. А Семен, закінчивши школу із золотою медаллю, вступив до престижного університету. Потім почав працювати за фахом, добре заробляти. Маринка вже з двома дітьми, а Семен із мамою живе. А та не втрачає можливості розповісти подругам, як вона добре живе із сином, що це все її заслуги. За кілька років у батька Семена вми рає дружина. Все б нічого, він дізнається це від сестри, яка в листі каже йому: -Сьомочка, дорогий мій, ти тата забери до себе, він старий вже одного залишати його не можна.
Мені його брати нема куди, у нас маленька квартира. А ти собі можеш дозволити. Мати дізнавшись про це, одразу почала обурю ватися. Але вона нічого не вирішувала, батька забрав Семен до себе додому, точніше, Марина вирішила за них. Коли вона писала листа. Жили вони втрьох, доки Семен не переїхав від них. А потім усе стало ясно чому Марина його привезла додому до Семена. Батько проговорився, що квартиру, що залишилася у спадок від nокійної дружини батька, Марина прибрала собі, переїхала до Москви. -А Як я повинна була вчинити? Ти собі квартири купуєш, а в мене дві доньки, куди мені з ними. Міг би й допомогти.