Ми з сестрою Вірою колись успадкували квартиру від батьків та володіли нею порівну. Поки я жила в іншому місці, здаючи свою площу в оренду, Віра проживала у нашій спільній квартирі зі своїм французьким хлопцем Жаком, який перебував у нашій країні у тривалому відрядженні. Так тривало два роки, поки Жаку не довелося повернутись до Франції, і Віра вирішила його супроводжувати, після чого нам довелося вирішувати долю нашої квартири. Віра пропонувала продати житло та розділити виручені гроші, але я вважала за краще залишити нерухомість собі та запропонувала викупити її частку.
Не маючи необхідних коштів, я взяла солідний кредит і звернулася за фінансовою допомогою до друзів, щоб зібрати суму, необхідну для придбання половини Віри. Завершивши угоду, Віра поїхала з Жаком. Через три роки, після розлучення з хлопцем та розтрати всіх грошей, Віра повернулася і попросилася жити зі мною у квартирі, яка тепер належала тільки мені.
Я дозволила їй залишитися, незважаючи на те, що все ще виплачувала кредит і борги, взяті для викупу її частки. Як би там не було, розуміючи несправедливість ситуації, я планую обговорити з нею її подальші наміри, щоб ухвалити зважене рішення про наше проживання, сподіваючись, що вона мене не обдурить.