Ми з чоловіком після весілля одразу почали жити окремо. Для мене це було важливо, адже я не хотіла жити з його матір’ю. Хоч у нас і були добрі стосунки, не було свароk, та вона була складною жінкою. Хоч ми з чоловіком і жили окремо, але його мати з самого початку поставила собі за правило приходити до нас щодня. Виправдовувалася вона завжди, що просто була неподалік і вирішила заглянути до нас. Коли свекруха приходила, вона заглядала в усі куточки нашої квартири, нахвалюючи мене, як господиню: «Ой, молодець яка, все по поличках, все чистенько, тільки плінтус у пилюці, та ще й під кришкою унітазу бруд, а так, підвіконня протерти, і молодець!».
Ці візити ніколи не узгоджувалися і могли відбуватися в той час, коли ми мали гостей чи плани. Свекруха ніколи її соромилася сторонніх. Я неодноразово намагалася поговорити і з чоловіком, але він вважав, що мама хоче нам добра, то вона піклується про нас. Він не розумів, у чому проблема. Подружки радили поговорити зі свекрухою твердо, рішуче та назавжди. Але так вчинити я також не могла. Навіть почала думати про розлу чення. Але якось моя подруга Ольга підкинула мені ідею. У моїх свекрух був наречений, з яким вона збиралася розписатися.
Ольга мені порадила зробити так, заявитися до свекрухи в гості, коли там буде її обранець. Ось одного чудового дня, після ранкового візиту свекрухи, коли чоловік був на роботі, я передбачливо взяла відгул, і в обід поїхала до неї. Свекруха була здивована моєю появою, але двері відчинила. – Ой, як у вас добре, як чистенько та затишно! Я завжди з вас приклад беру, але у мене так не виходить. Тільки я ж казала, що не можна сидячи на дивані чай із печивом пити. Так тривало добрих десять хвилин. Свекруха навіть слова не могла вимовити, тільки почервоніла і не знала, куди подітись перед своїм коханим. З того дня вона приїжджати до нас перестала.