Все життя до заміжжя я жила у місті. Там же я й познайомилася з Андрієм. Він працював в одній компанії з моїм батьком. Андрій з моїм татом були близькими колегами, батько ставився до нього як до власного сина, завжди мені казав, що Андрій розумний не по роках. Все так закрутилося, що ми з Андрієм познайомилися, заkохалися одне в одного та одружилися. Через рік після весілля ми прийняли спільне рішення: переїхати до рідного маленького містечка Андрія. Там, до речі, й мешкали його батьки. Зі свекрухою я відразу потоваришувала. Ми потоваришували у прямому розумінні. Я воліла ходити по магазинах (яких у їхньому місті було зовсім небагато) саме з мамою Андрія, ніж зі своїми новими подружками. Я вже думала, в чому ж може бути каверза, а то в мене все прекрасно і з чоловіком, і з його батьками. А ось у чому.
Через кілька років я наро дила нашого синочка, тоді доньці було 2. Ось із народженням сина і почався “підступ”. Мій чоловік був завидним нареченим у своєму місті, багато дівчат мене ненавиділи просто за те, що Андрій вибрав мене, а не їх. Наша донька була копією батька. На її адресу вони нічого сказати не могли, ось син пішов у дядька, мого брата. Про це з цього міста знали лише я з чоловіком та його батьки. З дня народження сина в місті почали говорити, що сина я нагуляла. Навіть якби я нагуляла, то була б наша сімейна проблема, а не надбання громадськості. Якось я стала прямим свідкою такої плітки. Мій чоловік працює вахтами, і ось ці дамочки говорили, мовляв, я нагуляла сина, поки чоловік був на вахті.
Тобто піврічна дочка, яка буквально з моїх рук не злазила, не бентежила, а мені не заважала знайти собі мужика. Вони навіть назвали, з ким я зрадила чоловіка. Ним виявився сусід свекрухи, яка мешкає у двох будинках від нас. Справа в тому, що і чоловік і свекруха мені повністю довіряють. Але ж я знаю, як їм неприємно від цих чуток. — Ого, як цікаво виходить, а, — сказала я, з’явившись перед ними. Ви б бачили обличчя цих пліткарок. У них щелепи відвисли. Вони точно не очікували мене там побачити, адже сказати це все в обличчя ні в кого не було сміливості. – Чого ви зупинилися? Що далі? Андрій знає, що наш Максік від сусіда свекрухи, а чи не від нього? Я за попкорном, а ви поки що згадуйте інші подробиці мого особистого життя. Я розумію, що заздрість – справа така… та й у маленькому містечку буває нудно, але я вже втомилася від цих безглуздих пліток і більше їх терпіти не збираюся.